На екваторі сутінків майже немає:
Чорна ніч, білий день і ніяких пів- тонів.
А в моїй широті на нічному пероні
Довгі тіні на шпали соснові лягають.
Гіркота на душі. Так буває ж на світі:
Потиск рук обпікає, мов льодом, долоні.
Ще хвилина чи дві – у плацкартнім вагоні
Попливуть у минуле надії розбиті.
Напівспрілого листя брудні кучугури
Білим снігом пухнастим за ніч притрусило.
«Ми в одвіті за всіх, що колись приручили...» -
Розриває мудрець павутину зажури.
Довго вчилась прощати я в Божому Слові.
Вчусь тепер на свободу людей відпускати.
У капканах обов’язку й мрій не тримати
В’язнів приязні, справ моїх добрих, любові.
Хай ні лють, ні образи, ні помста - нічого! -
Не затьмарить розлук, що уже неминучі.
Вкотре досвід урок свій тихенько озвучить:
«Час прощатись... Закінчилась спільна дорога».
На розвилках хай буде все просто і щиро,
Ні пів-тіней, ні сутінків в дружбі немає.
Все тече ж бо в житті, все проходить, минає.
Гоять рани душевні збереженим миром.
За колишніми друзями буде щеміти
Часом серце, та впевнена: в мудрості - сила.
Я в одвіті за тих, що сама приручила,
А тому зобов’язана їх відпустити.
Комментарий автора: Ми відповідальні за тих, кого приручили
Антуан де Сент-Екзюпері
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Памяти Патриарха Московского и Всея Руси Алексия II - ИННА РАДУЖНАЯ Игумена Георгия взошла на свой теперешний пост на службу во имя Христа в Горненском Русском монастыре в Иерусалиме по благословению, ныне почившего, Патриарха Алексия II – Царствие ему Небесное! – я, маленький, совсем маленький, человечек, получила благословение игумены на выпуск книги своих стихов (многие не напечатаны в Интернете – стихи-молитвы и прославления Господа нашего Иисуса Христа); вчера сижу, пишу стихотворение, посвящённое годовщине ухода в мир иной Патриарха Алексия, тем временем включаю телевизор – идёт реклама программы, посвящённой памяти Патриарха – на съёмках игумена Георгия, её сестра, тоже игумена в одном из Российских монастырей, идут рядом с Патриархом Алексием…
Я прям опешила – такое впечатление, что будто знают о том, что я сейчас пишу, что помню и ценю деяния светлых людей, короче, о моём существовании знают! Иногда страшновато, но всё ведь от Господа – так дают понять, что под присмотром и чтоб, дорогуша, не забываласИ!
Христос Воскресе!
